«Свої «Осокорки» є у кожному районі Києва», - Ганна Свириденко

Жахливе побоїще на Осокорках на місці незаконної забудови  - це повністю провина місцевої влади. Адже триває ця історія з листопада минулого року – тоді теж були сутички, били людей. Навесні знову. Але проблему ніхто не вирішував – забудовник, попри всі заяви міської влади, що розберуться з дозволами, вирішать все, забудовник почав рити котлован та встановлювати огорожу. Таке собі свавілля – а раптом зійде з рук. Відвертим блюзнірством виглядають заяви чиновників та міліцейських начальників, які в попередні рази приїздили на Осокорки та обіцяли недопущення ситуації.

Після першого побоїща у листопаді у Дарницькій РДА відбулися громадські слухання, на яких люди, начебто, підтримали будівництво. Зараз є багато питань - а хто були ці люди і чи не були сфальшовані ці рішення.

Ми бачили відео сутичок – там багато простих звичайних киян, яких обурює те, що до їх думки не дослухаються. Я, як правозахисник та активіст, у своєму рідному районі регулярно зіштовхуюсь з фактами свавілля забудовників. Свої «Осокорки» є у кожному районі столиці.

Давайте розберемося, чому взагалі ці епопеї з незаконними будівництвами, які обурюють мешканців, характерні для Києва.

Гранична норма зелених насаджень на кожного жителя міста - 10 м² - і це не просто цифри – це наша можливість дихати відносно чистим повітрям у сучасному мегаполісі.  Чи витримана вона у великих містах? Не секрет, що ні. Звідти –  астми, алергії, інсульти та інфаркти.  І кожного разу, коли автосалон виграє у скверу, ми ще більше замуровуємося у бетонних джунглях і створюємо зону беззаконня та безнадії.

Згідно з Екологічною угодою міст, яку у 2005 році підписав Київ у числі 50 провідних міст світу, на відстані півкілометра від кожного житлового будинку має бути зелена зона, а половина всієї поверхні тротуарів має перебувати під тінню дерев.

У нас в діючому Генплані  у Києві не заплановано знищення жодної зеленої зони до 2020 року, адже парків у місті й так недостатньо.

Але в період з 2002 року і до сьогодні Київрада віддала під забудову чимало зелених зон: приблизно 400 гектарів парків і скверів, а також 4000 га міських лісів, серед яких багато заповідних територій, наприклад, ділянки на островах, передусім – на Жуковому острові.

У будівельний бум – у 2006-2008 роках - у Київраді була справжня вакханалія з роздачею земельних ділянок. Ніхто особливо не переймався зеленими зонами та думкою мешканців.

Завдяки економічній кризі не всі заплановані території були забудовані і наразі  залишається можливість повернути їх в статус зелених зон за умови скасування всіх рішень Київради про надання ділянок, яких лише, наприклад, 1 жовтня 2007 року було 663!

Тобто потрібна кропітка робота депутатів. Вони мають підняти кожне рішення, яке було прийняте за часів «молодої команди» Черновецького і перевірити -  що саме віддали під забудову.

У нас є депутатський корпус, якому варто проголосувати про розірвання договору оренди земельної ділянки – і проблема вирішиться.

3 квітня голова земельної комісії Київради Володимир Прокопів заявив, що Київрада встановила відповідальність для голів департаментів Київської адміністрації, які допустили незаконні забудови в столиці. Звісно, за те, що відбувається на територіях районів, відповідальність несе районна влада. Однак ми вже говорили про те, що самій Київраді не треба знімати з себе відповідальність за земельні рішення. Бо незаконні будівництва, якщо вже розібратися – не лише ті, де без будь-яких документів почали роботи, а й ті, де депутати самі віддали території,  позначені в Генплані як зелена зона чи рекреаційна, під забудову.

Осокорки – не єдиний приклад у Києві з огляду на питання щодо незаконного будівництва. На Оболоні є свої «Осокорки».

Про мальовничий куточок на Йорданському озері оболончани самостійно  дбають вже давно, завдяки регулярним суботникам тут повноцінна рекреаційна зона. Уявіть собі подив людей, коли на початку минулого року раптово, буквально за ніч, тут з'явився паркан та будівельна техніка. Причому і місцева влада, і районна прокуратура, і самі будівельники не давали інформації, а на які ж блага цивілізації  буде розміняно цю зону відпочинку. Лише втручання юристів з громадської організації «Правозахист Оболоні» та залучення активістів дозволило дізнатися про ймовірну долю Йорданського озера.

У 2005 році Київрада надала земельну ділянку на березі озера в оренду забудовнику з цільовим призначенням – під будівництво гіпермаркету.  Договір передбачав, що будівництво повинно бути здійснено не пізніше 3 років з моменту укладення договору. Минуло більше 9 років, проте тільки зараз ця фірма почала будівельні  роботи зі зведення автосалону замість гіпермаркету. Це вже підтвердили два суди, які стали на бік громади. Та забудовник їх рішення оскаржив у Вищому адміністративному суді України, де справу було повернуто на новий розгляд.  

Одним  з відповідачів у справах є Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, яка у 2013 році дозволила почати тут будівництво. Але ця інспекція зараз – у стані  ліквідації. І коли ми 17 квітня в Окружному суді добилися заборони на початок будівництва, забудовник пішов обхідним шляхом – звернувся вже до Державній архітектурно-будівельної інспекції України, органу, які отримав повноваження нині майже ліквідованої Інспекції ДАБК.

Також забудовник вже заручився  підтримкою зі сторони центрального органу виконавчої влади, що забезпечує  реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі - Державної інспекції сільського господарства. Держсільгоспінспекція додала до матеріалів справи акт, яким визнала дії забудовника правомірними та такими, що не порушують законодавства України щодо цільового використання земельної ділянки.

Тобто, якщо не вирішити цю проблему, то судова тяганина, попри правову правоту мешканців Оболоні може тягнутися роками, а паралельно почнеться будівництво на підставі акту чергової комісії, куди звернеться забудовник.

Для порятунку озера взагалі-то достатньо, аби Київрада розірвала договір оренди. Біда лише, що депутатам зазвичай не має діла до того, що відбувається з землею, яку вони надають забудовникам.